Мельник Т.І.

До уваги студентів! 
Увага! з 15.10.2020 р. працюємо дистанційно.

 Виконані завдання та фото конспектів надсилайте на електронну пошту або у Viber +380971782089
Вірші записуйте на відео і також надсилайте. 

Електронна адреса для ВИКОНАНИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ 

tanya.melnyk@ukr.net

Підручники:

1.     Українська література 10 клас. Автори: Авраменко, Пахаренко

2.     Українська література.  Підручник 10 клас   Автори: Семенюк, Ткачук, Слоньовська.

3.     Українська література. 11 клас. Автори Л. Коваленко, Н.Бернадська

4.     Українська література 11 клас. Автор: Авраменко

Німецька мова:

1.                 Підручник для 10 класу. Автор Н.Басай  

2.                 Підручник для 11 класу. Автор С.Сотникова

Українська література для 1 ІБС, ТУР, Д, А

Тема №7. (15.10. - 21.10) 

Іван Карпенко-Карий

«Мартин Боруля»

Рід літератури: драма.

Жанр: трагікомедія (комедія в 5-ти діях — так визначив жанр твору автор), 

Тема: сатиричне зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянсь­кими привілеями ігнорує здорові моральні норми.

Ідея: утвердження думки, що гідність людини визначає не належність до приві­лейованого соціального стану, а чесна праця, простота і щирість у стосун­ках з людьми; смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюєть­ся фальшивими цінностями, з усіх сил намагається пристосуватися до швидкоплинної моди.

Художній напрям: реалізм.

Дійові особи:

Мартин Боруля, заможний хлібороб,

його дружина Палажка,

син Степан,

донька Марися;

Гервасій Гуляницький, багатий шляхтич,

його син Микола;

Націєвський — реєстратор з ратуші;

повірений Трандалєв;

Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський — чиншовики;

Омелько, Трохим — наймити Борулі.

Сюжет, композиція: комедія в 5-ти діях.

Події відбуваються протягом кількох тижнів. В основу сюжету твору покладено невигадану анекдотичну історію гонит­ви селянина за дворянством і втрати надії на нього через прикрий недогляд, допущений писарем у минулі часи, — розбіжність в одній-єдиній літері прізвища.

Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник побудував на фак­тах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це витратив чимало часу, але марно — дворян­ство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тебілевич, а в нових — Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над іншими.

Розв’язка — гостро драматична. Мартин скрізь зазнає поразки, і, нарешті, одна літера в прізвищі (Боруля — Беруля) кладе край його змаганням за дворянське звання: рід Мартина не визнали дворянським.

Сюжет твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич») становлять гумористичні сцени із життя замож­ного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побуто­вих і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьо­му, до речі, одна із суттєвих відмінностей між творами класицизму («Міща­нин-шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»), Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у яких Боруля намагається завес­ти у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через ра­зючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю.

Проблематика «Мартин Боруля»: людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді; праці як духовної потреби і джерела матеріального статку; батьків і дітей; меншовартості; кохання і сімейного щастя.

 

Драму було надруковано у львівському журналі «Зоря» 1891 року. Завдяки добродушному народному гумору, упізнаваності, психологічній перекон­ливості образів, гострій злободенності проблематики п’єса ось уже понад сто років з успіхом іде на сценах вітчизняних театрів.

 

За мотивами п’єси "Мартин Боруля" знято повнометражний фільм “Мартин Боруля” (1953)

Телеспектакль за п’єсою Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля”

Режисер: Олексій Швачко

 

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/karpenko-karij-ivan/3369-analiz-martin-borulya-ivan-karpenko-karij Бібліотека української літератури

  Завдання:

1.     Законспектувати тему, прочитати пєсу «Мартин Боруля» 

Українська література для 2 А, ВЕ, Б, ТУР, КІНО 

Тема №7. (15.10. - 21.10)

 Іван Багряний «Тигролови»

Рід літератури: епос.

Жанр: пригодницький роман.

Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в тоталітарному суспільстві.

Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має залишатися Лю­диною.

Герої: Григорій Многогрішний; родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки — Денис Сірко та Сірчиха; майор НКВС Медвин.

Композиційно-стильові особливості: композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: «Дракон», «Світ на колесах», «Навзаводи із смертю», «Заколот і капітуля­ція», «Бог кохання», «Весела робінзонада», «Не ходи босий» та інші.

Важлива роль належить експозиції зі своєрідно запрограмованою ідеєю тво­ру. Поїзд-дракон, якого веде паровоз-голова «Йосиф Сталін» і підпихає де­мон «Фелікс Дзержинський», який має черево, «натоптане вщерть» тисячни­ми жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, небуття. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює загрозу знищення, яка стала реальною для громадян великої радянської імперії. Та ось зринає над обставленими багнетами й оповитими жахливою державною таємницею вагонами україн­ська розлога пісня. Вона «здіймається на крила», «шугає і б’є крильми над спиною дракона», «мелодія все більше стає потужною, кипить, вирує», і оскаженілі вартові безсилі спинити її. Бо то — голос невпокореної волі, свід­чення нездоланності українського духу. Сюжет розгортається з інтригуючої зав’язки: на останній станції виявляється, що втік найнебезпечніший в’язень Григорій Многогрішний, якого пильнував сам начальник ешелону. Подальший розвиток дії складається з ряду небезпеч­них для Григорія ситуацій, кожна з яких — провісник головного кульміна­ційного моменту. Ось голод і втома зовсім паралізували волю й виснажили сили втікача. Чи витримає? А ось його накрила разом з важкою ведмежою тушею чорна ніч непритомності. Чи не назовсім? Далі Григорій зі своїм на­званим братом Грицьком кидає виклик долі — їде поїздом без документів до Хабаровська, де кожної хвилини його можуть затримати. У місті хоче йти навіть у пащу до свого заклятого ворога — НКВД. Григорія помічають і пе­реслідують, але й тут щаслива доля рятує його. Найбільшої сили конфлікт досягає при майже неймовірній зустрічі Многогрішного і Медвина в тайго­вому безлюдді. Григорій розправляється з катом: «Тут... я тобі... й рев, тут я тобі й трибунал!» Завершується роман повним тріумфом благородних ідеа­лів. Щаслива розв’язка теж відбувається на межі неможливого — закохана пара завдяки своїй кмітливості, винахідливості й сміливості переходить кор­дон і опиняється в безпечному місці. Проблематика «Тигролови»: виживання людини в умовах жорстокого терору; боротьби добра і зла; справедливості й кари; морального вибору; волі до життя і цілеспрямованості; відносин людини і природи; родинних взаємин і кохання; вічності давніх традицій предків. Примітки: Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигро­лови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, жи­вучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих тва­рин.

Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представ­ників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.

Через мотиви втечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і вільнолюбним диким звіром.

Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (предок Григорія — гетьман Дем’ян Многогрішний) всту­пає у боротьбу і вбиває новітнього тигролова, уособлення радянської імпер­ської системи майора Медвина. 

За романом відзнята екранізація. Режисер Р.Синько

 

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/b/bagryanij-ivan/3310-detalnij-analiz-tigrolovi-bagryanij Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 Завдання:

1.     Законспектувати тему, прочитати роман «Тигролови» 

ІІ-ТУР «Німецька мова (2-га іноземна)

 

Поставте (письмово) до кожного речення запитання з питальним і без питального слова.

1. Mein Bruder geht heute ins Theater.

2. Im Winter laufen viele Menschen Ski.

3. Dieser Student hat alle Prüfungen abgelegt.

4. Sie sind nach Hause gefahren.

5. Paul soll in diesem Monat viel arbeiten.

6. Ihre Freundin studiert jetzt an einer Universität.

7. Anna will ihre Freundin besuchen.

8. Er wohnt jetzt in Berlin.

9. Dieses Haus wurde vor kurzem gebaut.

10. Er erzählte uns gestern über seine Reise.

 

ОСНОВНІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА

Дієслово в німецькій мові відмінюється, тобто змінюється за особами, числами, часом.

У німецькій мові існує:

1) шість часових форм: презенс, імперфект, перфект, плюсквамперфект, футур І і футур ІІ;

2) три форми способу: дійсний, умовний і наказовий;

3) три форми стану: активний, пасивний і статив.

Усі ці граматичні форми утворюються від трьох основ дієслова, які називаються основними формами дієслова:

— перша основна форма

— інфінітив (der Infinitiv),

— друга основна форма

— імперфект (das Imperfekt),

— третя основна форма

— партіцип ІІ (das Partizip II).

За способом утворення основних форм дієслова діляться на дієслова слабкої і сильної дієвідміни.

Основні форми дієслів слабкої дієвідміни

До слабкої дієвідміни належать дієслова, які в претериті (імперфект) мають суфікс -te, а в дієприкметнику ІІ (партіцип ІІ) суфікс -t:

loben — lobte — gelobt; malen — malte — gemalt.

Слабкі дієслова із суфіксом -ier не мають в дієприкметнику ІІ префікса ge-.

Наприклад:

studieren — studierte — studiert; marschieren — marschierte — marschiert.

Cлабкі дієслова, корінь яких закінчується на приголосні -t, -d, -fn, -chn, -dm, -tm, -dn, -gn, мають в імперфекті й у дієприкметнику ІІ між коренем і суфіксом букву -е-: arbeiten — arbeitete — gearbeitet; zeichnen — zeichnete — gezeichnet

 

УТВОРЕННЯ ПРЕЗЕНСА

Презенс (das Präsens) — теперішній час дієслів — утворюється додаванням до їхньої основи таких особових закінчень:

Особа                  Однина      Множина

1                 -е                -(e)n

2                 -(e)st           -(e)t

3                 -(e)t             -(e)n

Дієслова, основа яких закінчується на -eln i -ern, мають у першій особі однини дві паралельні форми — повну і скорочену: lächeln — ich lächele (lächle); zittern — ich zittere (zittre).

Дієслова, основа яких закінчується на d, t, bn, chn, fn, gn, dm, tm, у 2 і 3-й особах однини й у 2-й особі множини між основою і особовим закінченням приймають -е. Наприклад:

baden — du badest, er badet, ihr badet;

atmen — du atmest, er atmet, ihr atmet;

zeichnen — du zeichnest, er zeichnet, ihr zeichnet.

Дієслова, основа яких закінчується на s, ss, ß, tz i z, можуть мати в 2-й особі однини закінчення -t або -est:

sitzen — du sitzt, du sitzest;

reizen — du reizt, du reizest

Дієслова із закінченням -est характерні для високого стилю. Сильні дієслова з кореневими голосними а, о і дієслова з дифтонгом au у 2 і 3-й особах однини приймають умлаут:

fahren — du fährst, er fährt;

graben — du gräbst, er gräbt;

stoßen — du stößt, er stößt;

laufen — du läufst, er läuft

 

Письмове завдання:

Провідміняти дієслова в теперішньому часі:

Machen, sagen, reden, antworten, baden, reisen, sitzen, fahren, halten, raten.

 

Наприклад:

   ОДНИНА                                                       МНОЖИНА

1 ос.    Ich            komme                          wir              kommen    

2 ос.    du             kommst                         ihr               kommt

3 ос.    er              kommt                                    sie               kommen

 

 

Нова лексика (вивчити напам’ять):

назви місяців, пори року, дні тижня

МІСЯЦІ

der Januar	січень
der Februar	лютий
der März	березень
der April	квітень
der Mai	травень
der Juni	червень
der Juli	липень
der August	серпень
der September	вересень
der Oktober	жовтень
der November	листопад
der Dezember	грудень

 

im Januar	у січні
im Februar	у лютому
im März	у березні
im April	у квітні
im Mai	у травні
im Juni	у червні
im Juli	у липні
im August	у серпні
im September	у вересні
im Oktober	у жовтні
im November	у листопаді
im Dezember	у грудні

ПОРИ РОКУ

der Frühling	весна
der Sommer	літо
der Herbst	осінь
der Winter	зима

im Frühling	навесні
im Sommer	влітку
im Herbst	восени
im Winter	узимку

 

Welcher Tag ist heute?

Який сьогодні день?

der Montag	понеділок
der Dienstag	вівторок
der Mittwoch	середа
der Donnerstag	четвер
der Freitag	п'ятниця
der Samstag	субота
der Sonntag	неділя

am Montag	у понеділок
am Dienstag	у вівторок
am Mittwoch	у середу
am Donnerstag	у четвер
am Freitag	у п'ятницю
am Samstag	у субота
am Sonntag	у неділю
jeden Montag	щопонеділка
jeden Dienstag	щовівторка
jeden Mittwoch	щосереди
jeden Donnerstag	щочетверга
jeden Freitag	щоп'ятниці
jeden Samstag	щосуботи
jeden Sonntag	щонеділі

 

 

 

 

 

Montags	щопонеділка
Dienstags	щовівторка
Mittwochs	щосереди
Donnerstags	щочетверга
Freitags	щоп'ятниці
Samstags	щосуботи
Sonntags	щонеділі

 

Текст для читання:

Reisen
Der Sommer ist die schönste Jahreszeit für Urlaub und Erholung.
Und mit jedem Jahr wird Touristenverkehr immer lebhafter.
Jedes Verkehrsmittel hat seine Vorteile: das eine Verkehrsmittel ist schneller, das andere angenehmer.
Mit den bequemen Express Schnell­zügen erreicht man schnell das Reiseziel.
Während der Fahrt kann man sich die schöne Landschaft ansehen.
Durch eine Flugreise sparen wir viel Zeit.
Eine Seereise ist interessant und bei schönem Wetter am angenehmsten.
Man kann sich auf dem Schiff gut er­holen.
Wir erwarteten diese Reise mit Unge­duld.

ІІІ-ТУР «Німецька мова (2-га іноземна)

 
Завдання:
1.     Прочитайте та перекладіть (письмово) текст
2.     Складіть (письмово) 5-6 запитань до тексту
 
Durch die Städte Deutschlands
 
Jetzt machen wir eine kleine Reise durch Deutschland.
Unser erster Aufenthalt ist in Leipzig.
Es ist eine sehr alte Stadt.
Dank seiner Lage an der Kreuzung wichtiger Handelswege wurde Leipzig zum bedeutenden Handels- und Indu­striezentrum.
Man nennt diese Stadt "Schaufenster der Welt".
Seit dem zwölften Jahrhundert finden hier Messen statt.
Leipzig ist auch "die Stadt des Buches".
Hier befinden sich zahlreiche Drucke­reien und Verlage.
Es ist auch eine Musikstadt.
In der Thomaskirche singt der berühm­te Thomanerchor.
Vor der Kirche steht Bachs Denkmal.
Viele Jahre war Johann Sebastian Bach Kantor dieser Kirche.
Unser nächster Aufenthalt ist in Dres­den.
Diese Stadt an der Elbe ist eine be­rühmte Kunst- und Kulturstadt.
Hier befinden sich weltbekannte Muse­en, wie "Grünes Gewölbe" und die Ge­mäldegalerie, wo es Meisterwerke von Dürer, Raffael, Rubens, Rembrandt gibt.
Die Gemäldegalerie befindet sich im Zwinger, der am Anfang des achtzehn­ten Jahrhunderts vom Baumeister Pöppelmann geschaffen wurde.
Und jetzt ist Köln an der Reihe.
Es ist eine uralte Universitäts- und Messestadt.
Der berühmte Kölner Dom, ein Wun­derwerk gotischer Architektur, ist die größte Sehenswürdigkeit der Stadt.
Die zahlreichen Glockentürme und Brücken bilden das Stadtbild.
Berühmt sind die Kölner Schokoladenwaren und Kosmetik.

 ІІІ курси «Німецька мова за профспрямуванням»

Завдання:

1.     Прочитайте текст та зробіть письмовий переклад

2.     Дайте письмово відповіді на запитання після тексту

 

M. V. Lyssenko

 
Mykola Vitalijowitsch Lyssenko, der her­vorragende ukrainische Komponist, Etnograph, Dirigent und Pianist wurde am 22. März 1842 im Dorf Hrynjky (Gebiet Poltawa) geboren.
Sein Vater stammte aus den Kosaken-Starschinen.
Seine Kindheit verbrachte Lyssenko im Landgut seines Vaters.
Zuerst studierte er an der Charkiwer Universität, später in Kyjiw an der Fakultät für Naturwissenschaften.
Nach seiner Initiative wurden eine Studentenmusikgruppe und ein Chor geschaffen.
Er war Dirigent dieser Musikgruppe, und sie traten oft vor dem Studenten­publikum auf.
Lyssenko fühlte, dass die Musik seine Berufung und sein Element ist.
Nach der Beendigung der Universität schrieb er viele Volkslieder auf und be­arbeitete sie.
1867 wurde Lyssenko Student am Kon­servatorium im Leipzig.
Er übte Klavier und beschäftigte sich mit der Kompositionstheorie.
Sein erstes Werk heißt "Vermächtnis", "Sammlung der ukraini­schen Lieder".
Einen besonderen Platz nehmen seine Werke auf Grund der Texte von Schewtschenko "Musik an Kobsar", "Hajdamaken" u. a. ein.
Seit 1869 lebte er in Kyjiw, wo er als Musiklehrer tätig war.
Seit 1874 studierte er am Konservatori­um Sankt-Petersburg.
Sein Lehrer war der berühmte russi­sche Komponist Rymsky-Korsakow.
1904 wurde von Lyssenko eine Musik­hochschule in Kyjiw eröffnet.
Er trat mit Konzerten als Pianist auf.
Jedes Jahr veranstaltete er Schewtschenko-Konzerte.
Lyssenko komponierte Opern "Heilige Nacht" ("Risdwjana Nitsch"), "Natalka Poltawka", "Die Ertrunkene" ("Utoplena"), Kinderopern "Die Ziege Deresa", "Herr Kozjkyj", "Winter und Frühling" und eine Operette "Tschornomorzi" und andere.
Seine Werke liegen der nationalen Opernkunst der Ukraine zugrunde.
M. V. Lyssenko starb 1912 und wurde in Kyjiw begraben.
 
Fragen zum Text
1. Aus welcher Familie stammte M. Lyssenko?
2. Was studierte er an den Universitäten Charkiw und Kyjiw?
3. Womit beschäftigte sich Lyssenko lieber: mit Musik oder mit Naturwissenschaften?
4. Welche Opern hat er komponiert?
5. Sind Sie mit Musik von Lyssenko bekannt?
 

ІІ курси «Українська література»

Завдання:

1.           Опрацюйте матеріал теми та законспектуйте його.

2.           Прочитайте твір «Зачарована Десна»

 

Українська література 1940-1950-х рр. Участь українських письменників у Другій світовій війні. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності літератури. Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду. О. Довженко — видатний кінорежисер, письменник, українська література

 «Не було в історії світу, щоб на одну державу падав такий тягар»,— писав О. Довженко про цей час. Самовідданість і мужність народу, його мільйонні жертви — ось ціна Перемоги. Не стояли осторонь загальнонародної біди й українські письменники.
Початок війни, необхідність боротися із загарбниками згуртувала національні сили, піднесла патріотичний дух. Частина письменників добровільно пішла на фронт; мужньо воювали на фронтах та в партизанських загонах, отримували важкі поранення, мали бойові нагороди, деякі пройшли шлях від рядового до офіцера — О. Гончар, М. Стельмах, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький та ін. О. Довженко, А. Малишко, М. Бажан, Л. Первомайський, С. Олійник, К. Гордієнко працювали співробітниками фронтових газет і на радіо, виборюючи перемогу полум’яним словом.
Багатьох митців разом із сім’ями було евакуйовано до Уфи та Саратова, де вони продовжували свою працю, намагаючись внести частку в перемогу над фашизмом. І. Кочерга, наприклад, написав п’єсу «Ярослав Мудрий» (1944), в основу якої було покладено ідею згуртованості національних сил. Синівські почуття, сповнені любові до свого народу, віри в його безсмертя й ненависті до ворогів, відтворили у віршах М. Бажан («Клятва»), П. Тичина («Я утверджуюсь»), А. Малишко («Україно моя»), В. Сосюра («Лист до земляків»). Ці твори друкувалися в листівках, які розкидали з літаків на окупованих територіях.

Письменники, які з різних причин і в різний час опинилися за кордоном, мали змогу говорити відкрито, на повний голос. Помітну роль у літературному житті українців відіграло об’єднання МУР (Мистецький Український Рух), членами якого були І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, О. Лятуринська та ін. Головні теми їхніх творів — викриття сталінського тоталітарного режиму. Як приклад можна навести твори І. Багряного «Тигролови», «Сад Гетсиманський», В. Барки «Жовтий князь», У. Самчука «Марія». Письменник зумів тонко і правдиво відтворити атмосферу страху, безправ’я, духовної задухи в СРСР.

Тільки після смерті Сталіна й викриття культу особи настає певна лібералізація в житті письменників. 1954 року М. Рильський, О. Довженко, А. Малишко виступили із закликами перенести центр уваги митців на людину, її переживання, радості та страждання, активніше звертатися до національних традицій.

Олександр Довженко

Він був однією з найяскравіших постатей у мистецтві ХХ ст. Не так багато українських фільмів називають кращими серед 12 кінобестселерів світу; далеко не кожен із видатних митців удостоюється того, щоб ЮНЕСКО назвало рік його ім’ям (а саме 1994 рік був роком О. Довженка); не до кожного прислухаються навіть вожді.

Американці назвали Довженка кращим поетом кіно, греки — Гомером ХХ ст., японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського кінорежисера. Чарлі Чаплін говорив, що слов’янство дало світові в кінематографії одного митця — О. Довженка.

1894 Народився 10 вересня в містечку Сосниця на Чернігівщині.
1903 Малого Сашка віддають до Сосницької чотирикласної парафіяльної школи. Захоплюється читанням.

1907 Зарахований до Сосницького міського чотирикласного училища. Вчиться відмінно, найбільше полюбляє креслення та малювання.

1911 Вступає до Глухівського вчительського інституту.
1914-1917 Учителює в м. Житомирі, одружується з учителькою Варварою Семенівною Криловою.

1917-1919 Вчителює і навчається у ВНЗ Києва — комерційному інституті та в Академії мистецтв.

1920 Завідує партійною школою в Житомирі, потім працює секретарем Київського губернського відділу міської освіти, згодом — комісаром театру ім. Т. Г. Шевченка.

1921-1923 На дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні в консульствах УРСР. Вступає до приватного художнього училища професора Еккеля в Берліні.

1923-1926 Працює в Харкові в редакції газети «Вісті ВУЦВК» як художник-ілюстратор та карикатурист. Зближується з діячами літературно-мистецьких угруповань «Гарт» і «Плуг».

1926 Доля «посилає» О. Довженка до Одеси, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва. Ю. Яновський був тоді головним редактором й одразу відчув та зрозумів, що саме кіно — природна стихія цього романтичного шукача мистецьких скарбів.

1926-1927 Працює режисером на Одеській кінофабриці. Ставить комедії за власними сценаріями — «Ягідка кохання», «Вася-реформатор» (1926), пригодницький фільм «Сумка дипкур’єра» (1927).

1928 Одружується вдруге з відомою актрисою Юлією Іполитівною Солнцевою.

1928-1930 Творча робота на Київській кіностудії. З’являються кінофільми «Арсенал» (1928), «Звенигора» (1929), «Земля» (1930).

1932 Великий успіх «Землі» на фестивалі у Венеції.

1933-1935 Працює на кіностудії «Мосфільм». Виїздить у творчу подорож на Далекий Схід. Пише кіноповість і ставить фільм «Аероград» (1935).

1936-1938 Голова Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Організовує в Москві Будинок кіно.

1939 Ставить фільм «Щорс».

1939-1940 Працює в Галичині політпрацівником.

1941 Пише кіноповість «Тарас Бульба».

1942-1945 Живе в Москві. Виїздить на фронт. Працює спецкором газети «Красная звезда» та співпрацює в газетах Південно-Західного фронту. Пише нариси й оповідання — «Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Відступник», «Стій, смерть, зупинись», «Народні рицарі» та ін. Створює документальні кінострічки «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережній Україні» (1944). Пише кіноповісті «Україна в огні» та «Повість полум’яних літ» (1944-1945), веде щоденник.
1943 О. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм тому, що автор у ній не прославляв «вождя народів», а намагався з’ясувати причини ганебного відступу і колосальних утрат радянського народу у війні. Це був страшенний удар для митця.
1946-1948 Працює на студії «Мосфільм». Пише кіноповість «Мічурін» (1946), потім переробляє її на п’єсу «Життя в цвіту». Ставить документальний фільм «Країна рідна». Готує нотатки епопеї «Золоті ворота».

1952-1956 Пише кіноповісті «Зачарована Десна» (1954-1955) та «Поема про море» (1955-1956), за останню посмертно (1959) удостоєний найвищої державної премії.

1956 Помер 25 листопада в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

1958-1964 Ю. Солнцева здійснює постановку широкоформатних фільмів за кіноповістями О. Довженка — «Повість полум’яних літ», «Поема про море», «Зачарована Десна» і «Незабутнє».

 

«Щоденник» Довженка – хроніка трагічних подій

«Щоденник» Олександра Довженка це щоденник у прямому розумінні цього слова, це й твір, що увібрав у себе роздуми письменника над історичною долею його народу. Тут ми бачимо людину-патріота, небайдужу до долі країни, до долі людей. «Щоденник» - це чотири записні книжки, що охоплюють 1941-1944 рр., і щоденник 1945-1956 рр.) Його розпочато у 1941 р., а з березня 1942 р. записи в ньому стають регулярними і тривають до останніх днів. Після заборони «України в огні», щоденник стає для Довженка єдиним місцем, де він може чесно й відверто висловитися. Особливістю записів Довженка є те, що почав він їх вести у так критичному віці. Саме тут письменник розпочав роботу над повістю «Зачарована Десна».

У «Щоденнику» відображено душевний стан його автора та складні обставини його соціального і творчого життя. Про відступ радянських військ у 1941-1942 роки Довженко до свого блокнота 1942 року записав: «Не було у нас культури життя - нема культури війни. Тому страждаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо».

Довженко засуджував тоталітарну систему, яка виховувала кар'єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, які скрізь шукали підступів «класових ворогів, ворожої ідеології». Письменнику сумно від того, що так мало залишилося людей, які вболівають за національну ідею. Він з болем говорить про занедбані пам'ятки старовини, критичний стан музеїв: «Непошана до старовини, до свого минулого, до історії народу є ознакою нікчемності правителів...», «...Країна виховання безбатченків! Безбатченків без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру, як не у нас». О. Довженка хвилює майбутнє Землі. Після бомбардування японських міст Хіросіми й Нагасакі він занотовує у своєму: «придбавши крила, людина уподібнилася не ангелу, а дияволу. Сьогодні диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того, з чого Бог створив всесвіт, - до атома. Перше, що людина зробила з божественним атомом, - бомбу...».

На більш ніж чотирьохстах сторінках друкованого тексту лише кілька рядків про любов до дружини й друга Юлії Солнцевої, про свою хворобу й матеріальні нестатки. Всі інші записи стосуються життя країни.

«Щоденник» - це присуд добі тоталітаризму. Він допомагає краще зрозуміти час, літературу цього періоду, драматизм долі багатьох письменників і самого Довженка.

 

Олександр Довженко “Зачарована Десна”  (1957)

 Жанр: автобіографічна кіноповість (за словами самого Довженка, «автобіографічне кінооповідання»).

Це автобіографічний твір – спогади Олександра Довженка про його дитинство в рідному селі Сосниця на Чернігівщині.

Зауважте! В українській літературі саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр — кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно. Митець писав свої твори, щоразу думаючи про те, як вони виглядали би на екрані.

Історія створення “Зачарованої Десни”

Перші записи в «Щоденнику» митця, що стосуються планів написання «Зачарованої Десни», датуються ще 1942 роком. Зокрема, Довженко пише:

«А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь — усюди, куди тільки не гляне моє душевно око…».

Багаторічна туга за рідною землею в повоєнні роки дуже позначилась на моральному стані Довженка (згадаймо, що вже на початку «Зачарованої Десни» митець пише про тугу через «довгі роки розлуки з землею батьків»).

Він рвався до України, але марно, адже туди за жорстоким рішенням радянської влади, невдоволеною сміливістю Довженка у відстоюванні власних поглядів, він мав право їздити лише у відрядження, а жити мав у Москві.

У 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно, з великими екскурсами у власну біографію, у дитинство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створювали й визначали його ставлення до життя, тонкість сприйняття світу та людей.

Довженко працював над «Зачарованою Десною» упродовж 14 років, з 1942 по 1956 рік, щоразу вертаючись до неї. Тільки в березні 1956 року журнал «Дніпро» видрукував повість (проте сценарію для фільму з неї Довженко не створив), а наступного року, вже по смерті автора, твір вийшов окремим виданням.

Тема твору:

спогади письменника про своє дитинство, про рідну землю як джерело його духовності та таланту, а якщо ширше, розповідь про долю українського народу, його культуру, вірування, сімейні традиції.

Головна ідея кіноповісті:

оспівування краю дитинства, його людей-трудівників, краси його природи. Ідейним лейтмотивом кіноповісті також можна вважати пристрасне бажання митця бути максимально корисним своєму народові, його роздуми про своє народне коріння.

Сюжет та особливості композиції твору

Твір не має як такого чіткого сюжету з послідовним розвитком подій.

«Зачарована Десна» складається зі схожих на новели окремих спогадів про життя селянської родини, про красу хліборобської праці, про народну мораль і мудрість тощо.

Розповідь має два плани. Перший — це новели про дитинство Сашка (його враження від природи, захоплення довкіллям; перші враження від тогочасної соціальної дійсності, злиденного життя хліборобів).

Другий план — це ліричні відступи Олександра Довженка вже як зрілого майстра (філософське осмислення краси природи та людської праці, роздуми про роль дитинства у формуванні особистості, про тяжку долю українського народу тощо).

Головні герої:

·                     два ліричні герої — малий Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в авторських відступах);

·                     Петро Семенович (батько);

·                     Одарка Єрмолаївна (мати);

·                     прабабуся Марусина; дід Семен; прадід Тарас; дядько Самійло.

Другорядні персонажі:

·                     брати Сашка: Лаврін, Сергій, Василько й Іван; дід Захарко.

 Характеристика малого Сашка

Основні риси малого Сашка — безпосередність, довірливість, допитливість, спостережливість.

Він жадібно вбирає перші життєві враження — украй суперечливі: по-дитячому наївне розуміння картини Божого суду, думки про «перший гріх» через вирвану моркву тощо. Сашко живе в чарівному світі, сповненому несподіванок (як-от історія з левом) та манливих таємниць.

Він дуже тонко відчуває красу природи: у городі, наповненому всякою живністю, у саду із яблуками, грушами, сливами, на лузі над Десною в пору косовиці, у човні під час повені, на копиці пахучого сіна, на воді під самими зорями.

 

 ІІІ курси НМПС 

Завдання

1.     Прочитайте та зробіть письмовий переклад тексту

2.     Дайте (письмово) відповіді на запитання

3.     Складіть коротку розповідь з теми

Musik in unserem Leben

Der Mensch kann ohne Musik nicht leben.

Musik ist eine Sprache, die jeder ver­steht.

Musik ertönt überall, sogar im Wald kön­nen wir das Singen der Vögel hören.

Es gibt klassische Musik und Unterhal­tungsmusik.

Klassische Musik hört man am besten in einem Konzertsaal, gespielt von ei­nem Sinfonieorchester.

Es gibt viele berühmte Komponisten, deren Musik ewig ertönen wird.

Das sind Ludwig van Beethoven, Wolf­gang Amadeus Mozart, J. Sebastian Bach, Haydn, Tschaikowski, Verdi und Johann Strauß.

Der größte Teil der Menschen bevor­zugt leichte Musik.

Man hört sie im Radio, im Fernsehen.

Die moderne Musik teilt sich in Pop, Rock, Disko, Rep und andere Musik.

Die Menschen der älteren Generation lieben Jazz-, Rock- und Popmusik.

Alle kennen die Begründer der Rockmusik: die Beatles und Elvis Presley.

Die jungen Menschen gehen gern in die Disko und hören dort Techno- und Diskomusik und tanzen zu dieser Musik.

Es hängt von der Stimmug ab, welche Musik man hört.

Die Musik ist in der Lage die Menschen in ihrem Kummer zu trösten und ihre Freude zu verdoppeln. 

Wörter und Wendungen

ertönen (te, t) — звучати

ewig — вічно

abhängen (і, a) von (Dat.) — залежати

in der Lage sein — могти

trösten (te, t) — втішати

Fragen zum Text 

1. Welche Musik gefällt Ihnen am besten?

2. Hören Sie immer klassische Musik oder hängt das von Ihrer Stimmung ab?

3. Zu welcher Musik tanzen Sie meistens?

4. Singen Sie oder spielen Sie Instrumente?

5. Wie heißt Ihre Lieblingsmusikgruppe?

ІІ Тур. «Німецька мова 2га іноз.»

 

Завдання:

1.     Опрацювати та законспектувати матеріал

2.     Вивчити напам’ять числівники

3.     Утворіть числівники (письмово): 38, 54, 76, 285, 429, 647

 

Кількісні числівники в німецькій мові

Кількісні числівники від 0 до 12 — прості:

 

0 - null

1 - ein (s) (eins - самостійно або в кінці слова, ein - в середині слова)       

2 - zwei 

3 - drei 

4 - vier                 

5 - fünf

6 - sechs                          

7 - sieben                                  

8 - acht

9 - neun

10 - zehn

11 - elf

12 - zwölf

Кількісні числівники від 13 до 19 утворюються додаванням до назви одиниць числівника 10 (zehn):

13 - dreizehn

14 – vierzehn

15 – fünfzehn

16 – sechzehn ! (випала е)

17 – siebzehn ! (випала en)

18 – achtzehn

19 – neunzehn

Кількісні числівники
(круглі числа)
Назви десятків утворюються додаванням до назви одиниць суфікса — zig, крім 30 (dreißig):

20 – zwanzig !

30 – dreißig !

40 – vierzig

50 – fünfzig

60 – sechzig !

70 – siebzig !

80 – achtzig

90 – neunzig

100 – (ein) hundert

1000 – (ein) tausend

1000 000 - eine Million

1000 000 000 - eine Milliarde

Складні числівники    (крім круглих)

Складні числівники крім мільйона і мільярда пишуться разом!

Двозначні числа

Назва одиниць + und  + назва десятків

21 – ein + und + zwanzig = einundzwanzig

22 – zwei + und + zwanzig = zweiundzwanzig

23 – drei + und + zwanzig = dreiundzwanzig

24 – vier + und + zwanzig = vierundzwanzig

25 – fünf + und + zwanzig = fünfundzwanzig

26 – sechs + und + zwanzig = sechsundzwanzig

27 – sieben + und + zwanzig = siebenundzwanzig

28 – acht + und + zwanzig = achtundzwanzig

29 – neun + und + zwanzig = neunundzwanzig

Тризначні числа

201 – zwei + hundert + eins = zweihunderteins

426 – vier + hundert + sechs + und + zwanzig = vierhundertsechsundzwanzig

Чотиризначні числа

1345 – (ein) tausend + dreihundert + fünfundvierzig =

           (ein) tausenddreihundertfünfundvierzig

Але роки до 2000 читаються так:

1981 рік – neunzehnhundert + einundachtzig = neunzehnhunderteinundachtzig

1345 рік – dreizehnhundert +  fünfundvierzig = dreizehnhundertfünfundvierzig

Після 2000 року: 2016 –  zweitausend + sechzehn = zweitausendsechzehn

 

ІІІ Тур. «Німецька мова 2-га іноз»

 

Завданння:

1.     Прочитайте текст та зробіть письмовий переклад

2.     Складіть власний короткий діалог «В турбюро»

 

Im Reisebüro

Büroangestellte: Guten Tag! Kann ich Ihnen helfen?

Herr Brüger und Frau Brüger: Guten Tag!

Frau Brüger: Wir möchten Fünftagereise durch Europa für zwei Personen.

Büroangestellte: Welche Länder möchten Sie besuchen?

Herr Brüger: Frankreich, Italien und Spanien.

Büroangestellte: Womit möchten Sie reisen?

Herr Brüger: Was können Sie uns bieten?

Büroangestellte: Wir können Ihnen Bus-, Bahn-, Auto- und Flugreise bieten.

Frau Brüger: Ich meine, mit dem Flugzeug wird am besten.

Herr Brüger: Ja, so können wir die Zeit sparen und mehr Sehenswürdigkeiten besuchen.

Büroangestellte: Also, Sie fliegen mit dem Flugzeug. Und jetzt bestimmen wir eure Reiseprogramm. Zuerst fliegen Sie nach Madrid. Hier wartet auf Ihnen einen Reiseleiter, mit dem Sie eine Stadtrundfahrt machen werden. Hier besuchen Sie auch Königspalast und Pradomuseum.

Frau Brüger: Wie lange werden wir in Madrid bleiben?

Büroangestellte: Sie verbringen in Madrid ein Tag und übernachten auch hier im Vierstarhotel. Am Morgen fliegen Sie nach Rom. Hier besuchen Sie Pantheon, Kolosseum und andere Sehenswürdigkeiten. Sie übernachten hier auch im Vierstarhotel und am nächsten Tag wartet auf Ihnen Venedig. Am Abend können Sie sich im Hotel „Olimpia“ erholen.

Frau Brüger: Toll, Venedig gefällt mir sehr!

Büroangestellte: Und letzte zwei Tage verbringen sie in Paris. Am ersten Tag haben sie eine Stadtrundfahrt. Sie besuchen auch Eiffelturm, Louvre und Versal. Und den zweiten Tag in Paris können sie, wie sie wollen, verbringen. Hier wohnen sie im Vierstarhotel „Pavillon De Paris“.

Herr Brüger: Wie viel kostet das?

Büroangestellte: Diese Tour kostet 3000 Euro.

Herr Brüger: Das gefällt uns. Wir buchen diese Tour.

Büroangestellte: Haben sie ihre Pässe mit?

Frau Brüger: Nein.

Büroangestellte: Dann warten wir auf Ihnen morgen.

Herr Brüger und Frau Brüger: Auf Wiedersehen!

Büroangestellte: Auf Wiedersehen!