Дисципліна «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» Завдання
для студентів І А, І В, І Д, І ІБС курсів
Тема: 6 "ВСТАНОВЛЕННЯ І УТВЕРДЖЕННЯ
РАДЯНСЬКОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ
(1929-1938 рр.)"
Основні питання
- Форсована
індустріалізація.
4. Голодомор 1932-1933 рр., його причини і наслідки
- Наслідки
індустріалізації в Україні.
5. Масові репресії 30-х років
- Насильницька
колективізація і «розкуркулення». 6. «Розстріляне
відродження».
Конспективний виклад матеріалу
1.Форсована індустріалізація. ХІV з'їзд ВКП(б), який відбувся в грудні 1925 р. проголосив курс на
індустріалізацію, спрямований на: забезпечення техніко-економічної незалежності
СРСР, зміцнення обороноздатності країни,
створення матеріально — технічної бази для модернізації промисловості, перетворення
аграрної країни на могутню індустріальну. Індустріалізація - це процес створення основ
важкої промисловості.
ХІV з'їзд ВКП(б) затвердив перший
п’ятирічний план на 1928/29 - 1932/33 рр. З кінця 1929 року
розпочалася форсована індустріалізація. Шалені темпи будівництва
супроводжувалися низькою якістю побудованих об'єктів, не вистачало коштів,
кваліфікованих кадрів, устаткування. Джерела
індустріалізації: - відверта експлуатація селян, котрих примушували
продавати хліб державі за безцінь, - розгорнулась
"добровільно-примусова" колективізація, - продаж за кордон національних багатств
(музейних експонатів, приватних колекцій, церковних святинь); - продаж сировини
- вугілля, деревини, зерна; - збільшення випуску спиртних напоїв; -
використання безоплатної праці в'язнів, кількість яка швидко зростала.
2.Наслідки індустріалізації. Головною особливістю
індустріалізації в Україні стало те, що згідно з першим
п'ятирічним планом Україна отримала 20% капіталовкладень, передбачених для
фінансування індустріалізації всього СРСР. З 1500 нових промислових
підприємств, зведених по Союзу, на Україні було збудовано 400 підприємств (Дніпрогес, "Запоріжсталь",
"Криворіжсталь", "Азовсталь" (Маріуполь), Харківській
тракторний завод, шахти у Донбасі, реконструювалися металургійні заводи.
Головною формою боротьби за вищі показники у праці стало соціалістичне змагання
(стаханівський рух та інше). Позитивним підсумком індустріалізації України
стало зростання підприємств важкої промисловості, будівництво нових шахт,
електростанцій. Україна перетворилася на індустріально-аграрну країну, яка за
рівнем окремих галузей промисловості випередила деякі європейські держави. Негативні
наслідки: підрив розвитку с/г, легкої і харчової промисловості;
зниження життєвого рівня населення (продовольчі картки, черги, дефіцит товарів
і послуг, житлові проблеми); Україна була перенасичена шкідливими
підприємствами та відходами від їх діяльності; Україна втратила економічну
самостійність, її економіка було підконтрольна союзним наркоматам, основу
економіки становила адміністративно-командна система управління; посилилась
експлуатація трудящих.
3.Насильницька колективізація і «розкуркулення». Справжнім лихом
для українців стала сталінська колективізація. Колективізація -
це примусове, насильницьке об'єднання індивідуальних селянських господарств у
колективні (колгоспи, радгоспи, артілі). Курс на колективізацію проголосив XV з’їзд ВКП(б) (1927 рік). Важливим елементом
колективізації було так зване "розкуркулювання" -
вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатими. Спочатку в 1927-1928
рр. до заможного селянства проводилась політика обмеження - збільшували
податки, забороняли використання найманої праці, купівлю машин, реманенту.
Наприкінці 1930 р. починаються масові репресії проти заможного селянства та
всіх, хто не бажав вступати в колгосп. Під розкуркулення потрапили більше 1
млн. українських селян, яких вислали на
Північ і до Сибіру, де багато з них загинули.
Наслідки
колективізації: занепад с/г України і зубожіння
селян, скорочення поголів'я худоби, жертвами насильницького розкуркулення і
голодомору стали млн. людей. Колгоспники перетворились на державних кріпаків,
головне призначення яких забезпечити країну дешевим хлібом, працювати там і
тоді, де їм накажуть бригадири і ланкові, облік праці вівся в трудоднях.
4. Голодомор 1932-1933 рр., його причини і наслідки. Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голодомор
1932-1933 років. Причинами голодомору в Україні були: - необхідність
знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка відкрито
протистояла сталінському керівництву, - непосильні для селян плани хлібозаготівлі,
конфіскація владою продовольчих запасів, експорт продовольства; - економічні
прорахунки, спроба влади побудувати
соціалізм воєнно-комуністичними методами. Незважаючи на небачену жорстокість,
виконати плани хлібозаготівлі у 1932 році не вдалося. У селян вилучалися всі їстівні
запаси і вони масово почали гинути від голоду. Сталінське керівництво свідомо
організувало "голодний терор", для того, щоб назавжди ліквідувати в
Україні будь-який опір хлібозаготівлям. Точну цифру людських втрат від
голодомору 1932-1933 рр. встановити неможливо, дослідники називають дані від 7
до 10 млн. чоловік. Інформація про голод була прихована і ніякої допомоги від
зарубіжних країн не поступило. Головним наслідком голодомору
були мільйонні, нічим не виправдані жертви українського населення. Були знищені
найбільш здібні селяни-господарі, селяни втратили почуття власника на своїй
землі і знову опинилися у становищі напівкріпаків. В листопаді 2006 року Верховна
Рада України прийняла Закон «Про голодомор 1932-1933 років в
Україні», який став завершенням
тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став
жертвами сталінського режиму Закон визначає, що голодомор 1932-1933 рр. в
Україні є геноцидом українського народу. Геноцид – це свідомі дії
влади, направлені на знищення конкретного народу, нації.
5. Масові репресії 30-х років. В Україні
сталінський терор набув особливо великого розмаху. Першого удару було завдано
по інтелігенції. Почалися арешти діячів культури, науки. Розпочинаються відкриті судові процеси з
викриттям неіснуючих таємним організацій. В 1930 році було сфабриковано
процес над «Спілкою визволення України».
Були арештовані письменники, науковці, викладачі вузів, студенти. Хвиля
репресій спрямовувалась і проти членів партії. Найбільших переслідувань зазнали
ті, хто активно проводив політику українізації. Активних діячів українізації
було знищено. Письменник М.Хвильовий і
нарком освіти М.Скрипник застрелилися. Сталінський терор переноситься і на
військових. Були розстріляні або заарештовані сотні військових командирів, що
підірвало боєздатність армії. Напередодні ІІ світової війни «велика чистка» захопила всю
країну. Жертвами сталінських репресій стали всі категорії населення - інтелігенція, робітники, селяни, військові,
священнослужителі, партійні і державні діячі. Комуністичний терор за розмахом
знищення населення власної країни не знає собі рівних у світовій історії. Він
залишився в пам’яті людства як Великий
терор.
6. «Розстріляне відродження» - умовна назва покоління
українських митців 20-30-х рр.. ХХ ст., репресованого сталінським режимом.
Спочатку були заборонені літературно-художніоб’єднання. Репресій зазнали науковці, діячі освіти, культури. Посилилась
боротьба проти «націоналістичних ухилів».. Під гаслом боротьби з «хвильовизмом»
почали переслідувати творчу інтелігенцію, боротьба з «волобуєвщиною» зачепила
наукову інтелігенцією, а «шумськізм»- стару ленінську гвардію. Жертвами сталінського терору стали Л.Курбас, М.Бойчук, М.Куліш, М.Зеров,
Г.Косинка.У 30-х роках в Україні було ліквідовано 80 % творчої інтелігенції, що
дає підстави назвати цей період «розстріляним відродженням».
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ ТОТАЛІТАРНИЙ РЕЖИМ В
УКРАЇНІ (1929 – 1938 РР.)
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
|
Геноцид
|
Фізичне
знищення населення за національними,
расовими та релігійними мотивами
|
|
Голодомор
|
Масовий
голод 1932-1933 рр. в Україні, штучно організований радянським керівництвом
|
|
ГУЛАГ
|
Главное
управление лагерей (рос). Підрозділ НКВС (Наркомату внутрішніх справ СРСР) в 30-50рр.,
який керував системою виправно-трудових (концентраційних) таборів
|
|
Експропріація
|
Примусове
позбавлення приватної власності без будь-якого відшкодування
|
|
Закон «про п'ять колосків»
|
Постанова серпня 1932
р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і
зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» (в народі «Закон про п'ять
колосків»). Згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна передбачався
розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менш
ніж на 10 років
|
|
Індустріалізація
|
Система заходів, спрямованих на прискорений
розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і
зміцнення обороноздатності країни
|
|
Колективізація
|
Примусова система заходів, спрямована на
перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й
радянські господарства (колгоспи і радгоспи)
|
|
Командно-адміністративна
(планова) економіка
|
Економічна система, де уряд
ухвалює всі рішення стосовно виробництва та споживання товарів та послуг. При
ринковій економіці економіка керується законами ринку
|
|
«Культурна
революція»
|
Форма подолання
культурної відсталості, боротьба з неписьменністю, насадження соціалістичної
культури, ідеології
|
|
Куркуль
|
Назва селян, які займалися лихварством (давали кошти
в борг під відсотки). За часів радянської влади куркулями називали всіх
заможних селян та противників колективізації
|
|
Модернізація
|
Осучаснення;
перехід аграрного суспільства до індустріального
|
|
Радянська модернізація
|
Заходи
радянського керівництва, які включали форсовану індустріалізацію, суцільну
колективізацію та культурну революцію
|
|
Репресії
|
Каральні заходи, покарання з боку державних органів (арешти,
розстріли, депортації)
|
|
Розкуркулення
|
Ліквідація класу
заможних господарів (куркулів), репресії проти небажаючих вступати до
колгоспів. Складова частина політики суцільної колективізації СРСР у 30-ті
рр. ХХ ст.
|
|
«Розстріляне відродження»
|
Наукова та творча
інтелігенція України 20-30-х рр., репресована
сталінським режимом
|
|
Соціалістичні
змагання (соцзмагання)
|
Заходи підвищення
продуктивності праці засновані на моральній свідомості. Робітники працювали
понад норму безкоштовно, для перемоги в змаганнях між заводами
|
|
Стаханівський рух
|
Масовий робітничий рух у СРСР за підвищення
продуктивності праці та досягнення високих виробничих показників. (О.Стаханов
встановив рекорд з видобування вугілля)
|
|
Суцільна колективізація
|
масова колективізація, що охопила всі селянські
господарства
|
|
Терор
|
політика придушення, залякування політичних
противників насильницькими методами
|
|
Тоталітарний
режим
|
Політичний режим при якому: державна влада
зосереджена в руках вузького кола осіб (політичної партії); контролюються всі
сфери життя суспільства (економіка, культура, виховання); знищуються демократичні права і свободи шляхом залякування і насильства
|
|
Форсована
індустріалізація
|
Прискорений розвиток промисловості для скорочення
відставання від економіки кап.країн
|
ІСТОРИЧНІ ОСОБИ
|
Бойчук
Михайло
|
Український
художник, один із засновників монументального мистецтва України в ХХ ст.
Представник українського «розстріляного відродження». Розстріляний у 1937 р.
|
|
Довженко
Олександр
|
Український
письменник та кінорежисер, один із засновників укр кінематографу. Створив
фільми «Земля», «Арсенал», «Звенигород»
|
|
Каганович
Лазар
|
Радянський
партійний і державний діяч. Прихильник політики Й.Сталіна. Голова КП(б)У
1925-1928 рр. Противник «українізації»
|
|
Курбас
Лесь
|
Укр. театральний
діяч, режисер. Засновник «Молодого театру» та театру «Березіль»
|
|
Косіор
Станіслав
|
Радянський
державний діяч. Генеральний секретар ЦК КП(б)У 1928-1938 рр. Один з
організаторів суцільної колективізації та голодомору в Україні 1932-1933 рр.
|
|
Липківський
Василь
|
Перший
митрополит Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Розстріляний
радянською владою у 1937 р
|
|
Петровський
Григорій
|
Радянський
державний діяч. Один з організаторів голодомору 1932-1933 рр.
|
|
Постишев
Павло
|
Радянський
державний діяч, член політбюро КП(б)У. Противник українізації. Один з
організаторів голодомору 1932-1933 рр.
|
|
Скрипник
Микола
|
Рад.
державний діяч, один із засновників КП(Б)У, народний комісар освіти УСРР
(1927-1933 рр.). Прихильник політики «українізації». Звинувачений у «національному
ухилі». Закінчив життя самогубством у 1933р.
|
|
Сталін
Йосиф
|
Одноосібний
керівник СРСР з 1929 р., генеральний секретар ВКП(б). Організатор радянської
модернізації, масових репресій, голодомору.
|
|
Стаханов
Олексій
|
Вибійник шахти «Центральна-Ірміне», застосував
новий метод роботи, встановив рекорд з видобування вугілля (30-31серпня 1935 р), перевищивши денну
норму у 14 разів
|
|
Хвильовий
(Фітільов) Микола
|
Український
письменник. Засновник спілки пролетарських письменників «Гарт», ВАПЛІТЕ.
Закінчив життя самогубством у 1933 р.
|
|
Шумський
Олександр
|
Рад
державний діяч, нарком освіти УСРР (1924-1927 рр.). Прихильник політики
«українізації». Звинувачений у «національному ухилі» («шумкізмі»).
Заарештований радянською владою у 1933 р.
|
Завдання для студентів ІІІ ХРГ та ІІ
ІБС курсів
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ВИХОВАНОСТІ
СТУДЕНТА
Рівень
вихованості визначається за такими показниками:
- ставлення до людей (чуйність, доброзичливість, чесність,
тактовність, відповідальність) - ставлення
до себе (почуття власної
гідності, вимогливість до себе, самоконтроль,
скромність),
- ставлення до суспільства (патріотизм, громадянська позиція,
національна самосвідомість), - морально-вольові
якості (наполегливість, дисциплінованість, витримка, рішучість,
сміливість).
Розрізняють такі рівні вихованості:
Високий рівень вихованості
характеризують такі якості:
сформованість наукового світогляду, розумова активність, національна гідність,
високий професіоналізм, гуманізм, почуття відповідальності, висока етична
культура, естетична вихованість.
Середній рівень вихованості характеризують
такі якості: активність, ініціативність,
працьовитість,
наполегливість, розсудливість, спостережливість, людяність.
Низький рівень вихованості передбачає
такі якості: неуважність, пасивність, лінощі, егоїзм, сварливість, запальність,
нахабство, грубість, жадібність,
підступність, шкідливі звички.
Критерії вихованості Показники
Патріотизм,
любов до Знання історії, культури,
традицій народу; повага до історичного минулого, Батьківщини почуття гордості за великих українців; знання
сучасних політичних подій.
Ставлення
до Дружні стосунки з
однолітками, повага до них, активна участь у справах однокурсників групи, звичка надавати безкорисливу допомогу.
Гуманізм Доброзичливе ставлення до людей,
повага,довіра, тактовність, виваженість
Ставлення
до Сумлінність, старанність;
звичка якісно і своєчасно виконувати завдання; навчання зацікавленість у досягненні позитивних результатів.
Дисциплінованість Дотримання норм та правил поведінки; швидке і
точне виконання вимог
Відповідальність Сумлінне виконання обов’язків,готовність
відповідати за свої вчинки
Активність Прагнення відповідати , доповнювати
відповіді інших, ініціативність
Допитливість Потреба у розширенні та поглибленні знань,
добра успішність
Сила волі Здатність долати труднощі, виконувати те,що
необхідно,самовиховання
Естетична вихованість Інтерес до
занять літератури, музики; знання і розуміння творів мистецтва,
відвідування музеїв, театрів; бажання творити прекрасне.
Завдання для студентів:
Охарактеризуйте визначені критерії рівня вихованості студента у вигляді
невеликої розповіді про себе, акцентуйте увагу на ставленні до навчання,
професійній підготовці, самоосвіті. По завершенню роботи визначте, який рівень
вихованості (середній чи низький) Вам притаманний.
ОСНОВНІ
НАПРЯМИ ВИХОВАННЯ
Національно-патріотичне
виховання є складовою частиною процесу
виховання підростаючого покоління. У
зв’язку з останніми суспільно - політичними подіями, військовими конфліктами на
сході України система патріотичного виховання потребує значного вдосконалення.
Пам'ять про жертовність героїв, які загинули за незалежність України, боротьба
за свободу та територіальну цілісність нашої держави – це ті елементи, на яких
базується сьогодні патріотичне виховання молоді. Завдання
національно-патріотичного виховання: - формування почуття патріотизму,
національної свідомості, любові до Батьківщини, свого народу, гордості за
минуле та сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих
зразків культурної спадщини; - формування готовності молоді до відстоювання
національних інтересів та незалежності держави; - виховання правової культури,
поваги до Конституції, законів України, до державної символіки та історичних
святинь; - формування високої мовної культури; - виховання духовної культури,
шанобливого ставлення до традицій, звичаїв українців та інших народів. До
національного виховання причетні сім’я, навчальні заклади, громадські
організації, ЗМІ, заклади культури. В навчальних закладах
національно-патріотичне виховання реалізується через дисципліни
суспільно-гуманітарного циклу (українська мова, література, історія,
правознавство) та поза аудиторну діяльність (тематичні виховні години, уроки
мужності, історичні екскурсії, вечори пам’яті,
зустрічі з учасниками АТО-ООС, літературно-музичні композиції, тижні
рідної мови, конкурси читців, огляди літератури та книжкові виставки, перегляд
та обговорення кінофільмів). Національне виховання в
закладах культури здійснюється різноманітними шляхами:
відзначення знаменних свят, проведення тематичних вечорів, організація дозвілля
дітей та молоді. Чим краще молодь знає
досягнення народу, здобутки
духовної культури,- тим глибше у неї патріотичні почуття.
Мета та завдання
морального виховання. Моральне виховання – це формування моральної свідомості, моральних почуттів
та переконань, навичок моральної поведінки. Розпочинається в родині, продовжується в навчальних
закладах. Основними методами морального виховання є: переконання,
привчання, роз’яснення. Дітям та молоді
роз’яснюють моральні норми суспільства та організовують їхню діяльність
відповідно до цих норм. Засвоєння моральних норм відбувається в процесі
вивчення навчальних дисциплін, в ході етичних бесід, обговорення етичних питань на виховних годинах. Моральне
виховання здійснюється шляхом засвоєння
національних норм та традицій, багатої духовної культури народу. Нормами морального виховання є: -
гуманізм, повага до людини, - любов до Батьківщини, до батьків, до рідної
мови, - правдивість
та справедливість, - працьовитість та скромність, - шляхетне ставлення до
жінки, матері.
Мета та завдання
естетичного виховання. Естетичне виховання
передбачає художньо-естетичну освіченість та вироблення вмінь творити
прекрасне. Завдання естетичного виховання: формування естетичних
понять, поглядів, переконань; - формування естетичних смаків; умінь і навичок
творити прекрасне; - розвиток творчих здібностей. Основними джерелами
естетичного виховання є: музика, образотворче мистецтво,
кіно, театр, художня література. В навчальних закладах на заняттях з української
мови, української та світової літератури молодь засвоює красу та багатство
рідної мови, знайомиться з кращими творами української та світової літератури.
Основою музичного виховання є хоровий спів, який розвиває музичний слух,
ритм, гармонію, співочі навички. Прилучає молодь до художньої культури і образотворче
мистецтво, яке розвиває творчу уяву, зорову пам’ять. Естетичне виховання
здійснюється шляхом проведення бесід, тематичних вечорів, шляхом участі молоді
у гуртках, музичних ансамблях, молодіжних театрах, літературних об’єднаннях.
Важливе значення має виховання у молоді естетики поведінки, гарних манер.
Завдання для
студентів: Визначте, в яких формах
здійснюється національно-патріотичне та естетичне виховання студентської
молоді в коледжі культури (дати
розгорнуту характеристику). В яких заходах Ви безпосередньо брали участь?
Роль суспільного середовища,
виховання і навчання у формування особистості.
Людина народжується як індивід, а формується як особистість внаслідок
впливу середовища, виховання та навчання. Середовище
– це все те, що оточує людину від народження (сім’я, найближче
оточення), а також школа, вулиця. На людину впливають засоби масової інформації,
культурне середовище, в якому вона живе, події, що відбуваються в світі.
Поступово людина засвоює необхідні знання, уміння, погляди, життєві цінності,
спілкується та взаємодіє з іншими людьми. Важливим фактором розвитку
особистості є виховання – це
організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості (рис
характеру, потреб, навичок і здібностей). Природні задатки можуть розвинутись у
здібності лише під впливом виховання і залучення людини до відповідного виду
діяльності. Ефективність виховання залежить від цілеспрямованості,
систематичності, кваліфікованого керівництва. Одне із важливих завдань
виховання – розвиток здібностей людини, її нахилів та обдарувань. Навчання – це процес взаємодії
викладача та вихованців, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування
вмінь і навичок. Навчання і виховання здійснюється одночасно. На заняттях, на
перервах, у позаурочний час вихователь повинен приділяти увагу навчальних та
виховним завданням. Таким чином, середовище, виховання і навчання є важливими
факторами розвитку і формування особистості.
Завдання: Проаналізуйте, яку
роль у вашому формуванні як особистості відіграло суспільне середовище,
навчання і виховання
Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність викладачів по розвитку розумових сил і
мислення дітей та молоді, по прищепленню їм культури розумової праці. У процесі
розумового виховання здійснюється засвоєння знань: факти, терміни, символи,
імена, назви, дати, поняття, правила, закони, формули. У системі розумового виховання
важливе місце займає мовна культура молоді. До завдань розумового виховання
належить формування наукового світогляду. Науковий світогляд – це
цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових,
естетичних понять, поглядів, переконань, які визначають ставлення людини до
дійсності і самої себе. Завдання
розумового виховання: - озброєння молоді знаннями з основ наук, - формування
наукового світогляду, - оволодіння основними мислительними операціями, - формування умінь і навичок культури
розумової праці (уміння слухати, викладати свої думки, працювати з
різними джерелами знань).
Трудове виховання формує працелюбну особистість, яка свідомо і творчо
ставиться до праці, як життєвої потреби. У процесі трудового виховання молодь
засвоює трудові уміння, навички культури розумової та фізичної праці, умілого
господарювання, підприємництва. Вона залучається до сучасних досягнень техніки,
вчиться поводитись з технічними
пристроями. Завдання трудового виховання: - ознайомлення молоді з науковими основами сучасною виробництва,
- практична підготовка їх до праці, - психологічна підготовка до праці, - підготовка до свідомого вибору професії.
Завдання для студентів ІІІ хрг. курсу:
1. Які навички культури розумової праці Ви отримали за період навчання в коледжі?
2. Які вміння та навички Ви здобули в професійному
становленні?
ТЕМА 7. “ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ”
Основні питання.
1. Поняття про методи
виховання.
2. Класифікація методів виховання.
КОНСПЕКТИВНИЙ ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ
Перше питання. Методи виховання – це способи взаємозв’язаної діяльності вихователів і
вихованців, спрямованої на формування у дітей та молоді поглядів, переконань,
навичок і звичок поведінки. Методи залежать від мети та змісту виховання.
Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості.
Використання того чи іншого методу залежить і від конкретної педагогічної
ситуації. Метод виховання /від грецького "methodos"
– шлях до чогось, спосіб пізнання, дослідження/ – шлях досягнення поставленої
мети виховання, спосіб практичної діяльності педагога, який використовується
для вироблення у вихованців відповідних якостей.
Друге питання. Класифікація методів
виховання – це їх групування
за певними ознаками.
Ø
Перша
група методів виховання –
методи формування свідомості особистості. До цієї групи належать: бесіди, лекції, диспути, метод
позитивного прикладу. Бесіда – метод обговорення
конкретних знань, фактів, подій, який передбачає участь двох сторін –
вихователя і вихованців. Бесіди можуть бути пізнавальні, етичні, естетичні,
політичні, екологічні та інші. Позитивними сторонами цього методу є активний
відгук на різні сторони життя і діяльності, жива участь в обговоренні
поставлених питань. Лекція – це послідовний виклад
навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу. Їй повинні бути
характерні: науковість, повнота, точність викладу, доступність термінології,
насиченість новою інформацією, емоційність мови. Диспут –
передбачає вільний обмін думками, колективне обговорення хвилюючих питань. У
ході диспуту студенти відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи
помилковості своїх поглядів. Тут розкривається їх ерудиція, культура,
темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати,
робити висновки. В процесі виховання використовуються різні приклади
– батьків, вихователів, друзів, видатних людей /вчених, письменників,
громадських діячів/, героїв книг, фільмів. Психологічною основою прикладу є
наслідування.
Ø Друга група методів виховання передбачає організацію діяльності і формування досвіду
суспільної поведінки. До цієї групи належать: педагогічна вимога, громадська
думка, вправа, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій. Педагогічна
вимога пред’являється в усіх сферах життя і діяльності вихованців /вимога
чистоти і порядку в аудиторії, виконання правил поведінки/. Основні форми
педагогічних вимог: прохання, довір’я, схвалення, порада, осуд. Вправи
– багаторазове повторення певних дій /виконання домашнього завдання,
розпорядок дня/. Доручення допомагають дітям набути досвід
виконання громадських обов’язків, підвищують відповідальність за доручену
справу, залучають до праці в колективі. Прийоми створення виховуючих
ситуацій: пробудження гуманних почуттів, зміцнення віри в свої
сили, залучення до цікавої діяльності, осуд, докір.
Ø
Третя
група методів – методи
стимулювання, до яких належать змагання, заохочення і покарання. Змагання
згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, учить перемагати, змушує
відстаючих підтягуватись до рівня передових. Заохочення –
це такий метод виливу, коли вихователь висловлює позитивну оцінку вчинків та
поведінки дітей та молоді. Види заохочення: подяка, премія, нагорода, важливе
доручення. Позитивна оцінка діяльності вихованців зміцнює віру в свої сили,
пробуджує енергію. Покарання – осуд негативних дій та
вчинків з метою їх припинення та недопущення в майбутньому. Види покарань:
зауваження, догана, попередження, звільнення від занять, виключення з навчального
закладу. Четверта група методів – методи контролю і аналізу ефективності
виховного процесу. До неї належать: педагогічне спостереження, опитування
/усне, анкетне/, аналіз результатів громадсько-корисної роботи, виконання
доручень.
Завдання для студентів: На
конкретних прикладах проаналізуйте, як Ви будете використовувати методи
заохочення та покарання, педагогічної вимоги та доручень в роботі з творчими
колективами.
ТЕМА 8. “ВИХОВАННЯ КОЛЕКТИВУ”
Основні питання.
1.Суть колективу,
його ознаки і функції. 2.Стадії
розвитку колективу. 3.Самоврядування
в колективі.
КОНСПЕКТИВНИЙ ВИКЛАД
МАТЕРІАЛУ
Перше питання. Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі
цілеспрямованої діяльності. Колективів є дуже багато: колектив робітників,
колектив службовців, армійський колектив, дитячий колектив, творчий колектив та
інші.
У закладі освіти є такі типи колективів:
Ø навчальні колективи: класний, загально-шкільний, предметних гуртків;
Ø самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі,
гуртки);
Ø товариства: спортивне, наукове;
Ø об’єднання за інтересами та інші.
Ознаки колективу – це ті характерні раси, які властиві колективу, до
них належать:
Ø наявність суспільно значимої мети,
Ø щоденна спільна діяльність, спрямована на її
досягнення,
Ø організована структура,
Ø наявність органів самоврядування,
Ø встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу,
Ø динамізм.
Функції колективу:
Ø організаторська – сам керує своєю суспільно-корисною
діяльністю,
Ø виховна – стає носієм моральних переконань,
Ø стимулювання – сприяє формуванню морально цінних
стимулів усіх суспільно-корисних
справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.
Друге питання. В своєму розвитку
колектив проходить ряд етапів, стадій.
1 стадія – організаційне оформлення колективу. На цій стадії
знайомство керівника академічної групи (керівника колективу) з дітьми
переходить у систематичне, глибоке їх вивчення. Діти знайомляться з правилами
внутрішнього розпорядку, режимом дня, єдиними вимогами. Формуються органи
самоврядування (обирають старосту, актив групи). Педагог є єдиним виразником
громадських вимог.
2 стадія починається з появою органів самоврядування
колективу. Проходить подальше взаємне вивчення дітьми один одного, пошуки
товаришів і друзів. Поширюється вплив активу на всю групу. Актив не тільки
підтримує вимоги педагога, а й сам ставить їх перед членами колективу.
Активісти стають надійними помічниками педагога. Класний керівник частково
передає активу свої функції (підготовка до свят, планування). Клас залучається
до системи чергувань і самообслуговування. З’являються такі ознаки колективу як
взаємна вимогливість і взаємна відповідальність. Триває 1-1,5 року.
3 стадія – вирішальний вплив колективу, більшості. Активізація
кожної особистості, розвиток у неї свідомого ставлення до навчання, поведінки,
праці та інших обов’язків. Взаємозаміна активістів у різних ролях в групі. Надання прав колективу самостійно,
без втручання класного керівника розв’язувати питання про заохочення і
стягнення, планування своєї роботи. Діти разом переживають якусь подію, обговорюють питання, які хвилюють
всіх, з відповідальністю приймають рішення.
4 стадія – самовиховання. Кожен вихованець сам проявляє до
себе певні вимоги. Виконання моральних норм стає його потребою, процес
виховання переходить у самовиховання. Педагог
корегує самовиховання дітей та молоді – допомагає скласти індивідуальний
план самовдосконалення якостей, консультує
щодо прийомів самоаналізу, самовідмови від негативного.
Третє питання. Органи колективу – це виборні особи, яким члени колективу доручають
спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між членами
колективу, перевіряти їх виконання, координувати і об’єднувати роботу всіх
первинних осередків. Функції органів самоврядування: організаторська,
виховна, контролююча і стимулююча. Постійним органом навчального колективу у закладах
освіти є студентський (учнівський) комітет. Під його керівництвом діють комісії (навчальна, трудова, дисципліни і порядку). Важливим
органом самоврядування є збори колективу. Вони є засобом виховання у дітей та
молоді відповідальності за свої вчинки, підпорядкування особистих інтересів
суспільним. В колективі повинні складатись відносини взаємної відповідальності,
взаємоконтролю.
Завдання для студентів: Проаналізуйте
стадії розвитку творчого колективу (на прикладі творчих колективів коледжу
культури, дитячих творчих колективів)
Немає коментарів:
Дописати коментар